Різдвяна церква була поставлена на місці старої дерев’яної церкви, яку розібрали ще в 1807 році, за проектом А.И.Меленского. Проект був розроблений в 1808 році. Будівництво церкви почалося в 1809 році, а закінчилося в 1814 році.
На відміну від старої дерев’яної церкви, яка за планом 1803 року була зорієнтована достатньо точно апсидою на схід, нова церква був споруджена уздовж вулиці своїм бічним фасадом так, що її вівтар був орієнтований в південно-східному напрямі.
Споруда була розміщена на розі головної вулиці Подолу, яка була початком дорогі з Подолу до Лаври (нині вулиця Покровськая).
Значна ділянка її зберігся і до цього дня. Він знаходиться між Андріївським спуском і Андріївською вулицею. Вулиця тягнулася нижче за розташування церкви з її східного боку так, що сама церква дивилася на червону лінію чотирьохколонним портиком на високому стілобате зі сходинками, як це і передбачалося проектом.
Портик східного фасаду, який був повернений до гори, утопав в землю нижче за рівень підлоги самої церкви.
Пожежа, що охопила Поділ в 1811 році, і його перепланіровка за проектом У.Гесте корінним чином змінило містобудівну ситуацію навколо споруди.
Головна вулиця Подолу, згідно цьому проекту (нині – вулиця Петра Конашевіча-Сагайдачного), протягнулася від західної сторони церкви, перетворивши потопаючий нижче за рівень підлоги задній фасад на основний, а основною (головний) з високим портиком на стілобате опинився в середині забудови кварталу.
До того ж, вулиця розташувалася таким чином, що західний портик, колони якого опинилися втопленими в землю, висувався за її червону лінію. Вийшло так, що колони опинилися на неширокому тротуарі. Прокладка Володимирського спуску сприяла ще більшому зростанню відміток землі.
В цій церкві 6 і 7 травня 1861 року був встановлений труна з тілом Тараса Григоровича Шевченка, по шляху виходу з Санкт-Петербурга до Канева. Перед великим скупченням людей архієпископ П.Лебединцев разом з настоятелем храму Ж.Желтоножским відслужили молебень великому поетові України. Після цієї події кияни прозвали церкву Шевченкової.
В 1930 році по розпорядженню комуністичного уряду церкву знесли, як і багато інших історичних пам’ятників української архітектури.
Різдвяна церква архітектора Меленського була восьмигранником, до якого з східного боку прилягала напівкругла абсида, а із західною – прямокутна дзвіниця. З південного і північного боку будову прикрашали чотирьохколонні портики іонійського ордера на високому стілобате.
Головне приміщення споруди перекривалося восьмикутним перекриттям, абсида – конхом. У центрі абсида мала восьмикутний простір, над яким підносився невеликий чотирикутний купол з вікнами.