Центральна площа Києва. Розташована між Хрещатиком, вулицями Бориса Грінченко, Софіївською, М. Житомирською, Михайлівська, Костьольною, Інститутською, архітектора Городецкого і провулком Т.Г.Шевченко. До кінця 10 ст. ця місцевість, як і весь Хрещатик, носила назву Перевісеще і була лісовою гущавиною.
Там де тепер починається вулиця Софіївська, була Лядська брама, яка вела до верхнього міста. На теріторії площі в 18 ст. були побудовані кам’яні кріпосні стіни, так звані Печерські ворота, які існували до 1833 р. В кінці 18 ст. – на початку 19 ст.
Майдан був пустир – так зване Козине болото. У 30-х роках 18 ст. тут з’явилися перші дерев’яні, а в 50-х – кам’яні будинки. До 1871 р. на площі, яка тоді носила назву Хрещатіцкой, був ринок, відбувалися циркові уявлення, гуляння. З 1876, після споруди Міської думи (арх. О. Я.
Шилле, зруйнований 1941 під час ВОВ), площа отримала назву Думської. В березні 1919 року площа перейменовалі на Радянську, 1935 – Калініна. У 50х рр. 19 ст. на площі був побудований будинок Дворянських зборів (арх. О. В. Беретті; тепер на його місці Центральна Рада профспілок). В будинку Гудовського, який до 1979 р. стояв між вулицями М.Житомирской і Михайлівською, 1859 р.
жил Т. Р. Шевченка. У одному з приміщень будинку Міської думи якийсь час працювала художня школа М.И.Мурашка. У будинку K2 в лютому 1919 працювала радянська комендатура Києва, який очолював М.О.Щорс.
В 1922 на площі був встановлений пам’ятник К. Марксу (скульптор Й. М. Чаю). В 1976 – 77 площу була реконструйована і перейменована в площу Жовтневої революції. У 1977 році на площі був встановлений монумент Великої Жовтневої Соціалістичної Революції (1990х роках демонтований).
У 1991 році площа отримала сучасне назви на честь проголошення Україною державної незалежності.