Раніше місцевість , де розташувався парк Нівки, носила назву «Васильчиковськая дача», історія якої пов’язана з ім’ям київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова (1805-1862 р. р.).
Раніше тут знаходилися відомі з XVIII століття хутора Хмельовщина і Сеньковщина, що стали в 1859 році по указу імператора Олександра ІІ власністю генерал-губернатора Васильчикова.
«Васильчиковськая дача» була обширною територією в 55 десятини землі з лісом, ставками, сінокісними угіддями, городом і садом. Прикрасою її служив двоповерховий панський особняк.
Після смерті генерал-губернатора його вдова Катерина Олексіївна, відома київська благотворітельніца, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-троицкому монастирю на Звіринці. «Васильчиковськая дача» залишалася у володінні монастиря до революції 1917 року, після чого ці землі були націоналізовані.
Нове життя «Васильчиковськой дачі» почалося в 1930-х роках, коли на цю живописну і відокремлену місцевість звернули увагу партійні власті. Парк поряд з річкою Сирець був оточений глухою огорожею і перетворений на спецдачу вищого партійного керівництва Києва.