Свято-покровськая церква споруджена на Верхній Соломенке в пам’ять митрополита Платона Городецкого, який помер в свято Покриву 1 жовтня 1891 року. Пропозиція про зведення Покровського храму з прибудовою в ім’я Святого Платона Ісповедника була озвучена міським головою Степаном Сольськім в міській думі 3 жовтня.
У 1893 році молодий архітектор Іполіт Миколаїв підготував проект кам’яної церкви в псевдоросійському стилі з великою центральною і чотирма малими куполами на поясі з кокошників. Над притвором з арочним порталом була розміщена аркада для дзвонів, увінчана маківкою.
Церква була закладена 14 вересня 1895 року. За проектом Іполіта Миколаєва спорудили кам’яний стильний іконостас. Ікони і розпис виконали Іван Селезнев, Володимир Сонін та інші. Збором засобів і будівництвом керував комітет на чолі з фабрикантом Яковом Бернером, який особисто пожертвував 2000 рублів і 25000 штук цегли.
У комітет входили також Михайло Дегтярев, Олександр Терещенко і інші поважані персони Києва. Будівельним комітетом було зібрано 35000 рублів і необхідні будівельні матеріали. Київська міська дума безкоштовно виділила 50 пудів покрівельного заліза, що залишилося від Міського театру, що згорів в 1896 році.
Під час закладки була освячена вже існуюча споруда парафіяльної школи (не збереглася).
Будівельні роботи в церкві здійснювалося поволі. Через два роки з моменту початку будівництва церкви, члени будівельного комітету зажадали від архітектора Іполіта Миколаєва підсилити нагляд за будівництвом і навіть просили про призначення ще одного архітектора. Церква була освітлена 9 листопада 1897 року.
На момент відкриття церкви повністю був готовий тільки іконостас, стіни ще не були розписані. Внутрішньо приміщення храму володіло хорошою акустикою, і було добре освітлено природним освітленням.
Літом 1905 року освячений денний дитячий притулок, створений жіночим добродійним суспільством при церкві. У 1905-15 г.г. настоятелем Платонієвськой церкві був Василь Ліпковській (зараз на стіні храму йому встановлена меморіальна дошка).
Спочатку церква не мала бічних вівтарів. В кінці 1906 року прихід виступив з клопотанням про значне розширення храму. Реконструкція була здійснена за проектом інженера Костянтина Сроковського. Одночасно община отримала дозвіл на споруду північної прибудови Святих Дружин-Мироносиць (освячений у вересні 1907 року). Проект був затверджений в травні 1907 року.
Роботи по розширенню храму були виконані впродовж 1907-1914 років. У листопаді 1914 року була освячена оновлена північна прибудова святих Жен- Мироносиць, а в жовтні 1916 року – південна прибудова Святого Платона Ісповедника. Перебудова значно змінила зовнішній вигляд храму, хоч і зберегла стильне рішення.